— явище, що забезпечує стійкість на орбіті пучка заряджених частинок в циклічних прискорювачах великих енергій. При автофазуванні використовується залежність частоти звернення частинки від енергії прискорюючого поля. При зміні частоти прискорюючого поля енергія частинки змінюється так, що резонанс не порушується. На основі А. розроблено основні типи прискорювачів: синхротрон, мікротрон, фазотрон і синхрофазотрон. Відкрита в 1944 фізиком В. І. Векслером (1907–1966) і незалежно в 1945 амер. фізиком Е. Макмілліаном (р. 1907).