— сукупність властивостей і явищ в магнітних речовинах і матеріалах (феромагнетиках), що мають подібно до феромагнетиків мимовільну намагніченість, проте іншого походження. Ф. зумовлений наявністю від’ємної обмінної взаємодії електронів, що приводить до стійкої антипаралельної орієнтації магнітних моментів спінів за відсутності магнітної компенсації останніх, що спричиняє виникнення мимовільної намагніченості. Ф. інколи визначають як антиферомагнетизм, який не компенсується. Тепловий рух атомів кристала руйнує антипаралельну орієнтацію спінів, тому при температурі вищій за деяку визначену (точка Кюрі-Неєля) Ф. переходить в парамагнетизм.