— сукупність дифракційних явищ, при розгляді яких можна нехтувати кривизною хвильової поверхні падаючої і дифрагованої хвиль. Ф. д. спостерігається в тих випадках, коли джерело світла і екран нескінченно віддалені від перешкоди, на якій відбувається дифракція. При Ф. д. на екрані отримується «дифракційне зображення» джерела світла. Досліджена в $1814 - 1815$ нім. оптиком І. Фраунгофером $(1787 - 1826)$ (див. також Дифракція світла).