1. Природне Я. п. — ізотоп урану $^{235}\!{U}$ (уран $-235$).
2. Вторинне Я. п. — штучно отримані в ядерному реакторі ізотоп плутонію $^{239}\!{P}$ (плутоній $-239$) і ізотоп урану $^{233}\!{U}$ (уран$ -233$).

— розділ фізики, що вивчає структуру атомних ядер і їх перетворення (див. Ядерні реакції). Основні напрями Я. ф.: будова ядра, нейтронна фізика, радіоактивні перетворення, синтез і дослідження трансуранових елементів та ін. Я. ф.—теоретична основа ядерної техніки, ядерної енергетики і виробництва ізотопів.

— сукупність технічних засобів і заходів, пов’язаних з технічним використанням властивостей атомних ядер різних речовин.

— реакція ділення атомних ядер важких елементів під дією нейтронів, в кожному акті якої число нейтронів зростає, так що може виникнути процес ділення, що самопідтримується. Я. л. р. супроводжується виділенням величезної кількості енергії (приблизно $200$ МеВ на кожне ядро урану або плутонію, що ділиться). Я. л. р. лежить в основі роботи ядерного реактора, а також дії ядерної (атомної) зброї.

— внутрішня енергія атомного ядра, пов’язана з рухом і взаємодією нуклонів, які утворюють ядро. Можливі два способи отримання Я. е.: здійснення ланцюгової ядерної реакції поділу важких ядер або термоядерної реакції синтезу легких ядер.

— галузь сучасної техніки, заснована на перетворенні ядерної енергії в інші види енергії (теплову, механічну, електричну) і використанні її для промислових і побутових потреб.

— флуктуації електричного струму в системі з електронними приладами. Розрізняють внутрішні Ш. е., обумовлені тепловим рухом зарядів в провідниках, і зовнішні Ш. е., джерелами яких є корпускулярне і електромагнітне випромінювання Сонця і зірок, промислових електро- і радіоустановок і т. і. Ш. е. обмежують чутливість радіоелектронної апаратури.

— дослід, в якому доведена наявність в атомах магнітного моменту, дискретно орієнтованого в зовнішньому магнітному полі. Поставлений в $1922$ нім. ученими О. Штерном и В. Герлахом (р. $1889$).

— дослід, в якому вперше були безпосередньо виміряні швидкості теплового руху молекул. Результати Ш. д. підтвердили основні положення Максвелла розподілу. Поставлений у $1820$ р. нім. фізиком О. Штерном $(1888 - 1970)$.

— зміна рівнів енергії атомів, молекул і кристалів під дією зовнішнього електричного поля, що виявляється у зсуві і розщепленні спектральних ліній. Відкрито в $1913$ нім. фізиком І. Штарком $(1874 - 1957)$.