— найменша частинка хімічного елементу, яка є носієм його властивостей. А. складається з позитивно зарядженого атомного ядра і негативно заряджених електронів, які рухаються в кулонівському полі ядра за законами квантової механіки. Розміри А. порядку $10^{-10} \ \mathrm{м}$, енергія зв’язку зовнішніх електронів в А. порядку $10 \ \mathrm{еВ}$ (пор. Молекула).

— тиск, який чинить атмосфера Землі на всі предмети, що знаходяться в ній. Визначається вагою вище розміщеного стовпа повітря і є найважливішою характеристикою стану земної атмосфери. А. т. зменшується з висотою (див. Барометрична формула). Одиниця А. т. у СІ — паскаль.

— газоподібна оболонка Землі, що складається в основному з азоту і кисню.

— розділ астрономії, що вивчає фізичні явища в небесних тілах, їх системах і космічному просторі, а також хімічні процеси, що протікають в них.

— наука про будову і розвиток космічних тіл, систем і Всесвіту в цілому. Вивчає і розробляє способи використання спостережень небесних тіл для практичних потреб (орієнтація за зірками, служба часу і т. д.).

— позасистемна одиниця довжини, яка застосовується в астрономії і рівна середній відстані від Землі до Сонця. $1\ a. \ o. =149,6\ \mathrm{млн. \ км}$. (див. також Парсек, Світловий рік).

— одна з аберації оптичних систем, яка полягає в тому, що зображення точки, що світиться, має вид плями еліптичної форми, яка в деяких положеннях площини зображення вироджується у відрізок прямої або кружок.

— штучно отриманий хімічний елемент, атомний номер $85$, масове число найстійкішого ізотопу $210$.

— відсутність симетрії. А. властива такій геометричній фігурі, яка не може само суміститись жодними операціями симетрії (див. Симетрія), крім одиничної операції — формальної операції залишання фігури на місці (пор. Анти симетрія).

— стара російська міра довжини, рівна $16$ вершкам або $71,12 \ см$.