— закон гідро- і аеростатики, згідно з яким на тіло, занурене в рідину або газ, діє виштовхувальна сила, направлена вертикально вгору, чисельно рівна вазі рідини або газу, витісненого тілом, і прикладена до центра ваги зануреної частини тіла. Відкритий давньогрец. вченим Архімедом (бл. 287–212 до н. е.).

— прилад для визначення густини рідин.

— хімічний елемент, атомний номер $18$, атомна маса $39,948$. Одноатомний газ без кольору і запаху; густина 1$1,78 \ \mathrm{кг} / \mathrm{м}^{3}$, $t_{кип} = -186^{\circ} \mathrm{C}$, $t_{пл} = - 189^{\circ} \mathrm{C}$.

— оптична система із значно зменшеною хроматичною аберацією, що досягається застосуванням спеціального скла, кристалів і дзеркал.

1. Діючий отвір оптичної системи, що визначається розмірами лінз або діафрагмами. Роздільна здатність оптичного приладу пропорційна А.
2. Кутова А. — кут $\alpha$ між крайніми променями конічного світлового пучка, що входить в оптичну систему.
3. Числова А. рівна $n \sin \dfrac{\alpha}{2}$, де $n$ — показник заломлення середовища, в якому знаходиться предмет.

— елементарні частинки, здатні до аннигіляції; мають однакову масу, спін і час життя, однак відрізняються знаком електричного заряду, магнітного моменту і деяких інших квантових чисел (так званих зарядів).

— речовини, яким властивий антиферо-магнетизм. До А. відносяться деякі сполуки марганцю, заліза, хрому і інших елементів.

— сукупність властивостей і явищ в магнітних кристалічних речовинах і матеріалах — антиферомагнетиках, що володіють позитивною магнітною сприйнятливістю, яка збільшується із збільшенням температури. А. обумовлений наявністю негативної обмінної взаємодії електронів, що приводить до стійкої антипаралельної орієнтації спінових магнітних моментів з магнітною компенсацією останніх, що приводить до відсутності мимовільної намагніченості. Тепловий рух атомів кристала руйнує антипаралельну орієнтацію спінів, тому при температурі вище деякої визначеної (точка Нееля) А.

— властивість геометричних фігур і матеріальних об’єктів само поєднуватися за допомогою операцій симетрії (див. Симетрія) у поєднанні з операцією зміни знаку фігури або об’єкта. Фізичний зміст зміни знаку може бути різним: зміна знаку електричного, баріонного, лептонною або інших зарядів, знаку (напряму) руху (вперед-назад), знаку (виду) деформації (розтягування-стискування), заміна опуклості вгнутістю, перетворення негативу в позитив і т. д. (пор. Асиметрія).

— світ, в якому всі фізичні тіла і космічні об’єкти (зірки, планети, комети та ін.) складаються з антиречовини.