— речовина, атоми якої складаються з античастинок (антипротонів, антинейтронів, позитронів).

— негативно заряджена елементарна частинка з масою, яка рівна масі протона; античастинка протона.

— електрично нейтральна елементарна частинка; античастинка нейтрино.

— додатний полюс джерела струму або електрод будь-якого приладу, що приєднується до позитивного полюса джерела струму. Потенціал А. при роботі джерела завжди вище за потенціал катода.

— негативно заряджені іони, в електричному полі рухаються до анода (пор. Катіони).

— неоднаковість фізичних властивостей середовища в різних напрямах. Пов’язана з впорядкованою внутрішньою будовою середовища (див. Кристалічна решітка) і спостерігається в явищах пружності, тепло — та електропровідності, поширення і поглинання звуку і світла в твердих тілах. А. може бути властива і фізичному простору за наявності в ньому електромагнітного, гравітаційного та інших полів (пор. Ізотропія).

— процес взаємодії елементарної частинки з античастинкою, внаслідок чого вони перетворюються в кванти поля, яке відповідає виду взаємодії цих частинок. Напр., при А. електрона і позитрона виникають кванти електромагнітного поля — фотони, при А. нуклона і антинуклона — пі-мезони. А. — не знищення матерії, а перехід її з форми речовини у форму поля у повній відповідності із законами збереження.

— прилад для вимірювання атмосферного тиску.

— складний об’єктив, у якого практично усунена вся аберація (див. Аберація оптичних систем).

— пристрій для виявлення поляризації світла, визначення положення площини поляризації та інших характеристик поляризованого світла (пор. Поляризатор).