— квантове число, яке визначає можливі значення орбітального моменту імпульсу $L$ електрона в сферично симетричному кулонівському полі ядра: $$L^{2}=h^{2} l(l+1)$$ де $h=\dfrac{h}{2 \pi}$, $h$ — Планка константа. А. к. ч. приймає $n$ цілих значень від $0$ до $n-1$ де $n$ — значення головного квантового числа.

— частина аеромеханіки, що вивчає умови рівноваги газів (особливо повітря) і дію нерухомих газів на занурені в них тверді тіла.

— розділ механіки, що вивчає рівновагу і рух газоподібного середовища і механічний влив цього середовища на занурені в них тверді тіла.

— установка, що створює потік повітря або газу для експериментального вивчення явищ, що супроводжують обтікання тіл.

— частина аеромеханіки, що вивчає закони руху газоподібного середовища і його силову взаємодію з рухомими в ньому обтічними тілами.

— один із видів сорбції, що полягає в поглинанні речовин із розчинів або газів поверхнею твердого тіла або рідини (пор. Абсорбція).

— важкі елементарні частинки, яким властива сильна взаємодія. До А. відносяться: мезони, баріони, резонанси.

— термодинамічний процес, при якому відсутній теплообмін між системою і навколишнім середовищем. Рівняння адіабатного процесу $$p V^{\gamma}=\mathrm{const}$$ де $\gamma=\dfrac{C_{p}}{C_{V}}$, $C_{p}$ і $C_{V}$ — теплоємності системи в ізобарному і ізохорному процесах.

— лінія, що показує на будь-якій термодинамічній діаграмі оборотний адіабатний процес.

— властивість деяких фізичних величин, що полягає в тому, що значення величини, яке відповідає цілому об’єкту, дорівнює сумі значень величин, що відповідають його частинам при будь-якому розбитті об’єкта на частини. Властивістю А. володіють, напр., об’єм, маса і вага тіла.