— див. Нернста теорема.

— електромагнітний пристрій, що перетворює при незмінній частоті змінний струм однієї напруги в струм іншої напруги.

— радіоактивні хімічні елементи, що розташовані в періодичній системі Менделєєва після урану і мають атомні номери більше $92$. В природі знайдені малі кількості лише двох Т. е. — нептунія і плутонія, решта Т. е. — отримані штучним шляхом.

— напівпровідниковий пристрій з трьома або більше електродами, призначений для підсилення, генерації і перетворення електричних коливань.

— лінія, описана матеріальною точкою при її русі відносно вибраної системи відліку.

— якість вимірювань, що характеризує ступінь наближення їх результатів до істинного значення вимірюваної фізичної величини. Т. в. кількісно може бути виражена зворотною величиною модуля відносної похибки.

— одне з основних положень квантової механіки, згідно з яким неможливо експериментально розрізнити однакові мікрочастинки. В класичній механіці однакові частинки можна «пронумерувати» (позначити) в початковий момент часу і, спостерігаючи за їх рухом по траєкторіях, «розпізнати» в будь-який момент часу. Квантомеханічний опис дозволяє визначити лише імовірність виявлення частинки у відповідних місцях і виключає тим самим можливість розрізнити однакові частинки. Для ферміонів Т. п.

— радіоактивний хімічний елемент, атомний номер $90$, атомна маса $232,0381$. Сірувато-білий метал, густина $11720\ \mathrm{кг} / \mathrm{м}^{3}$, $t_{пл} = 1750\ ^{\circ} \! {\mathrm{C}}$.

—позасистемна одиниця маси, рівна $1000$ кг.

— розщеплення рівнів енергії електронів в атомі, молекулі або кристалі на кілька підрівнів, зумовлене взаємодією спінового і орбітального магнітних моментів електронів. Величина тонкого розщеплення рівнів визначається постійною Т. с. $$\alpha=\dfrac{e^{2}}{h c} \approx 1 / 137$$ де $e$ — заряд електрона, $h=\dfrac{h}{2 \pi}$, $h$ — Планка константа, $c$ — швидкість світла у вакуумі (див. також Надтонка структура).