— збурення (зміни стану середовища або поля), що поширюються в просторі з скінченною швидкістю. Залежно від форми хвильової поверхні розрізняють плоскі хвилі і сферичні хвилі. Поширення Х.

— хвилі, що описують стан мікрочастинок (електронів, атомів, молекул та ін.); відображають квантову природу мікрочастинок, корпускулярно-хвильовий дуалізм їх властивостей. Кожній мікрочастинці з імпульсом $\vec{p}$ і енергією $E$ відповідає Х. де Б. з частотою $\nu=\dfrac{E}{h}$ і довжиною хвилі $\lambda=\dfrac{h}{p}$, де $h$ — Планка константа. Розвиток уявлень про Х. Де Б. привів до поняття хвильової функції і створення квантової механіки. Гіпотеза про Х. де Б.

— канал для розповсюдження хвиль. Розрізняють акустичні Х. у вигляді труб, стержнів, радіохвиль і світлопроводи у вигляді діелектричних каналів різної форми та ін.

— природна система одиниць, в якій основними одиницями є заряд і маса спокою електрона, радіус першої Боровської орбіти атома водню $a_{0}=(0,52917706 \pm 0,00000044) \cdot 10^{10} м$ і Планка константа. Запропонована англ. ученим Д. Хартрі (1897–1958). Знаходить застосування в ядерній фізиці.

1. Стара російська одиниця довжини, яка застосовувалась до введення метричної системи мір. $1 \Phi = 12 дюймів =0,3 м$.
2. Британська одиниця довжини. $1 \Phi = 12 дюймів = \dfrac{1}{3} ярду = 304,8 мм$.

1. Стара російська одиниця маси і ваги, яка застосовувалась до введення метричної системи мір. $1 \Phi=\dfrac{1}{ 40}$ пуда$=409.512 \mathrm{г}$.
2. Британська одиниця маси, рівна $0,453592$кг (торгівельний Ф.).

— відповідність між множинами незалежної змінної величини (аргументу) $x$ і залежної змінної величини (функції) $y$, при якому кожному елементу множини $x$ відповідає один і лише один елемент множини $y$. Наявність такої відповідності між $x$ і $y$ позначається $$y=f(x)$$ Ф. може бути задана аналітично (формулою), графічно (графіком) або таблично. Ф. виражають багато кількісних закономірностей у фізиці.

— система основних ідей, положень і принципів, що дозволяє на основі невеликого числа фундаментальних фізичних законів (початків) пояснювати і передбачати необмежене число певних фізичних явищ і вирішувати багато прикладнх завданнь. До Ф. ф. т. можна віднести класичну механіку, електродинаміку, відносності теорію, квантову механіку, статистичну фізику і термодинаміку.

— гіпотетична константа мікросвіту, що визначає розміри області, в якій діють закони, що не укладаються в рамки сучасної квантової теорії. За дослідними оцінками Ф. д. приблизно менша $10^{-22}$ м.

— те ж, що вихрові струми. Названі на честь франц. фізика Ж. Б. Л. Фуко (1819–1868).