— хімічний елемент, атомний номер $9$, атомна маса $18,99840$. Світло-жовтий газ з різким запахом, густина $1,693\ \mathrm{кг} / \mathrm{м}^{3}$, t_кип $= - 188,12\ ^{\circ} \! {\mathrm{C}}$, t_пл$= - 219,6\ ^{\circ} \! {\mathrm{C}}$.

— те ж, що Хвильова поверхня.

— ділянки, на які розбивається хвильова поверхня при розгляді Френеля дифракції. Ф. з. вибираються так, щоб відстань кожної наступної зони від точки спостереження була на половину довжини хвилі більша, ніж відстань попередньої зони від цієї ж точки. Розбиття хвильової поверхні на Ф. з. засновано на Гюйгенса-Френеля принципі і дозволяє вирішувати найпростіші дифракційні задачі у випадку сферичних хвиль.

— сукупність дифракційних явищ, при розгляді яких не можна нехтувати кривизною хвильової поверхні падаючої і дифрагованої (або тільки дифрагованої) хвиль. Ф. д. спостерігається в тих випадках, коли джерело світла і екран (або тільки екран) знаходяться на скінченних відстанях від перешкоди, що викликає дифракцію. При Ф. д. на екрані виходить «дифракційне зображення» перешкоди. Досліджена в $1815$ франц. ученим О. Ж. Френелем $(1788 - 1827)$ (див. також Дифракція світла).

— сукупність дифракційних явищ, при розгляді яких можна нехтувати кривизною хвильової поверхні падаючої і дифрагованої хвиль. Ф. д. спостерігається в тих випадках, коли джерело світла і екран нескінченно віддалені від перешкоди, на якій відбувається дифракція. При Ф. д. на екрані отримується «дифракційне зображення» джерела світла. Досліджена в $1814 - 1815$ нім. оптиком І. Фраунгофером $(1787 - 1826)$ (див. також Дифракція світла).

— радіоактивний хімічний елемент, атомний номер $87$, масове число $223$. Метал, густина $2500\ \mathrm{кг} / \mathrm{м}^{3}$, t_пл$\sim 8\ ^{\circ} \! {\mathrm{C}}$.

— досліди, в яких було доведено існування дискретних рівнів енергії електрона в атомі. Ф.-Г. д. показали, що при зіткненні електронів з атомами останні здатні сприймати лише певну кількість енергії і відповідно випускати електромагнітне випромінювання певних частот. Поставлені в $1913$ нім. фізиками Дж. Франком $(1882–1964)$ і Г. Герцем $(1887 - 1976)$.

— виникнення оптичної анізотропії і пов’язаного з нею подвійного променезаломлення в первісно оптично ізотропних тілах при їх деформації.

— квант поля електромагнітного випромінювання. Згідно з квантовим поданням, електромагнітні хвилі — потік елементарних частинок-фотонів, що мають нульову масу спокою і рухаються з швидкістю світла $(c)$ у вакуумі, з енергією $\varepsilon=h \nu$ та імпульсом $p=\dfrac{h \nu }{ c}$, де $\nu$ — частота хвилі, $h$ — Планка константа.

— люмінесценція, що збуджується видимим світлом або ультрафіолетовим випромінюванням.